Військовий капелан - це священик, який несе служіння в лавах Збройних сил України і покликаний задовольняти духовні потреби військовослужбовців. Прямими обов'язками якого є: вислухати людину і надати йому душпастирську допомогу і опіку. Понести разом з ним той тягар проблем, з яким він зіткнувся. Помолитися за людину, закликати Ім'я Боже, підвести його, до розуміння необхідності покаяння і сповіді. У цьому й полягає, в основному, служіння капелана.

    Наша мета - говорити людям про життя. Адже там, де смерть, це робити необхідно. І ніхто крім церкви цього зробити не може, тому що слово життя є тільки у церкві. Присутність священиків там, де панує смерть, - це прекрасна можливість говорити про життя.

КОДЕКС
військового священника (капелана)

       Військовий священик (капелан), відповідаючи на поклик Божий, бере на себе обов'язок дотримуватися заповідей любові і таких принципів:

1. Служити Богу і з Його допомогою людям, які служать і працюють у Збройних Силах України;

2. Дотримуватися традиції та практики своєї церкви (релігійної організації);

3. Усвідомлювати, що як військовий священник (капелан) для військовослужбовців Збройних Сил України, він працюватиме в поліконфесійному середовищі і тому добровільно бере на себе обов'язок співпрацювати з капеланами інших релігійних конфесій для забезпечення душпастирської опіки військовослужбовців та членів їх сімей, які перебувають під його опікою;

4. Намагатися забезпечити задоволення релігійних потреб (душпастирської опіки) віруючих інших конфесій (релігій) в межах своєї компетенції так само сумлінно, як він це буде робити для вірних своєї конфесії (релігії);

5. Поважати релігійні переконання і традиції віруючих військовослужбовців, як і право на свободу світогляду невіруючих;

6. Здійснюючи молитви і Богослужіння, на яких присутні представники інших конфесій (релігій), намагатися звертати увагу на питання, які є загальними, не допускаючи міжконфесійних поділів і суперечок;

7. Поважати релігійні вчення, переконання і практики кожного військового священика (капелана), який служить військовослужбовцям Збройних Сил України;

8. Не вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України служіння або використання практик, які суперечать релігійним практикам їхньої конфесії (релігії);

9. Намагатися підтримувати своїх колег у служінні через побудову конструктивних відносин з ними, а також з персоналом за місцем служби;

10. Намагатися бути прикладом у дотриманні духовних практик, святості та здорового способу життя, а також приділяти час для участі в освітніх і рекреаційних програмах, для свого професійного та особистого розвитку;

11. Погоджувати розпорядок свого духовного служіння з військовим розпорядком;

12. У своєму служінні звертати увагу на роботу з сім'ями військовослужбовців;

13. Чесно захищати всіх від дискримінації на основі релігійних переконань, національності та статі;

14. Дотримуватися конфіденційності щодо інформації, отриманої під час його служіння;

15. Не займатися переманюванням в свою віру послідовників інших конфесій (релігій), маючи право проповідувати тим, хто не ідентифікує себе з іншого конфесією;

16. Маючи духовну владу, якою його наділила його церква (релігійна організація), ніколи не використовувати свій статус для нанесення шкоди особистості людини в релігійному, моральному та емоційному сенсі; використовувати своє душпастирської служіння тільки для найкращого задоволення релігійних потреб людей, що знаходяться під його опікою;

17. Проявляти особисту віру і любов до Бога у своєму житті, намагаючись спільно зі своїми колегами священнослужителями сприяти служінню в гідності й честі, до якого вони були покликані.

Кодекс затверджено 5 червня 2013 на засіданні Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України.

Інститут релігійної свободи, Київ
www.irs.in.ua