Поклоніння і прославлення Бога в церкві *
(*- під час зібрання церкви)
Церква покликана, щоб хвалити Бога і поклонятися Йому. Через хвалу і поклоніння ми приходимо в присутність Бога. Бог хоче, щоб ми мали вертикальний аспект поклоніння. Вертикальний аспект поклоніння це той рівень, коли поклонник спілкується з Богом. Горизонтальний коли поклонник спілкується з іншими людьми. Також існує внутрішній аспект поклоніння, коли поклонник отримує особисте переживання від служіння поклоніння. Ми поклоняємося, щоб усвідомлювати вияв Божої присутності. Ми поклоняємося Богу, щоб забезпечити атмосферу або духовний грунт для вияву дарів Духа в різних служіннях. Ми поклоняємося Богу, щоб відкрити канали спілкування між нами і Богом. Поклоняючись Богу ми посилюємо почуття єдності всередині тіла Христового.
Поклоніння Богу дає нам зростання в братській любові і бажання служити один одному. Ми будуємо самих себе і зміцнюємо наші взаємовідносини. " (будуючи) розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа" (Еф. 5:19). "Віруючі збиралися для прославлення Бога і для повчання; потім вони йшли до загиблих в світі, що їх оточував. Павло радить навчати і напоумляти один одного славослів'ям і духовними піснями. "Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!"(Кол.3:16)
Коли церква прославляє Бога, вона проголошує перемогу Ісуса Христа як в фізичному, так і в духовному світі, також цим ми демонструємо нашу приналежність до Ісуса. Багато які люди задаються питанням, як ми можемо славити Господа?
Духовне вираження хвали в церкві* полягає в наступному:
1. Хвалити Бога голосом. " 9 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його! "Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!" (1Хр.16:9,10); "Нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував!"(Пс.70:23)
- Зробити своєю звичкою говорити про Господа, звеличувати Його чудні справи.
- Кожний день починати з прославлення Бога.
- Розвивати звичку хвали говорінням хвали і співом хвали. "Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!" (Пс. 39:17).
2. Вигук Богу.
Є час говорити і є час вигукувати. Коли люди бачили незвичайне, що робив Бог або, коли їх наповнювала надзвичайна радість, вони вигукували. (1Сам. 4:5) "А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили…" (Лук. 19:37). Таким чином ми можемо поступати і в церкві.
Виникає багато питань по відношенню фізичного вираження хвали:
1. Стоячи - це вираження поваги "І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим." (2Хр.20:19) " Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. І взивали вони гучним голосом, кажучи: Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!" (Об.7:9,10).
2. Підняття рук
- Це знак підкорення, жертви і покірності перед Богом. "Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу" (Рим.12:1). " 2 Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!" (Пс. 140:2).
- Це прагнення і бажання Бога. "Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля!" (Пс. 142:6).
- Це благословіння Бога. " Ваші руки здійміть до святині, і Господа благословіть!" (Пс.133:2).
3. Аплодисменти - це вираження радості, веселощів і схвалення. " Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости," (Пс. 46:2).
4. Схиляння колін - це символ благоговіння, поваги. "Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!" (Пс. 94:6).
5. Сльози є висловленням пересилюючої вдячності і обожнювання. Вони часто приносять глибоку емоційну свободу і внутрішнє зцілення. "І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила..." (Лук. 7:37-38).
6. "Хваліте Його… танцем".
Слово "танець" по-єврейському і по-грецькому означає "стрибання, скакання, підняття ніг" "Нехай славлять Ім'я Його танцем, нехай вигравають для Нього на бубні та гуслах…" (Пс.149:3). " Хваліте Його на бубні та танцем, хваліте Його на струнах та флейті!" (Пс.150:4). Діти Ізраїля танцювали святкуючи порятунок і звільнення, коли вони були звільнені від рабства. Сьогодні люди по всій землі святкують звільнення від рабства гріха, яке подарував для нас Бог через Ісуса Христа.
Темп, ритм, мелодія і форма поклоніння - все це відносні чинники. Вони залежать від культури в якій ми живемо.
Перешкоди хвалі, з якими треба боротися
1. Гріх. "бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув" (Iс.59:2)
2. Засудження ближнього або себе "…дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого." (Євр.12:2). "І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші."(Мар.11:25) Прославлення і поклоніння - це невід'ємна частина молитви.
3. Залежність від світу. "7 Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!"(1Петр.5:7).
4. Байдужість або інертність. "Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов." (Об.2:4)
5. Неслухняність. "І сказав Самуїл: Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість краща від баранячого лою! Бо непокірливість як гріх ворожбитства, а свавільство як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе...(1Сам.15:22,23)
6. Занепад духа. "У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені." (2Кор.4:8,9)
7. Гнів. "Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів. Бо гнів людський не чинить правди Божої. (Як.1:19,20)
8. Тривога. "Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі". (Фил.4:6,7).
9. Депресія. "…щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!"(Iс.61:3)
10. Невірне розуміння Бога. "Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. (Iван.3:16,17)
11. Релігійні традиції. "Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.(Матв.15:4-6)
12. Гордість. "Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив." (Рим.12:3)
13. Страх перед людьми. "Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний." (Пр.29:25)
14. Диявольське пригноблення. "Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас." (Як.4:7)
15. Незнання. "Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!" (Ос.4:6)
|
