ДЕСЯТИНА
(Успішна фінансова система, Богом встановлена для Його людей)
Кожна влада встановлює різні системи, права, закони для добра людей. О, щоб лише населення звертало увагу на це все, щоб вірно виконувало ці постанови! Але буває навпаки, велика частина людей противиться законам, ігнорує їх. Тому-то багато платить за свій спротив розчаруванням чи іншою шкодою. Правда, деякі людські установи не переслідують доброї мети, іноді встановлені закони треба виправляти, а інколи й скасовувати.
Божа система успішна. Його права та постанови відносно нашого здоров'я, спільності, радості та всіх інших проявів нашого життя справді чудово встановлені, їм треба коритися.
Багато людей мають труднощі фінансового плану. Вони часто заборговані і неспроможні сплатити борги, їм бракує грошей на підставові потреби життя. На превеликий жаль, таке трапляється й віруючим. Та чи таке повинно бути?
Бог подав нам спосіб, яким можна помогти нам бути добрим адміністратором нашого матеріального майна. Якщо в нас фінансові труднощі, то треба серйозно приглянутися до Божої системи, щоб зрозуміти, чи ми її практикуємо.
Що таке десятина?
Слово „десятина" означає десята частка. В Біблії десятину називають також "жертвою первоплоду" (Лев. 2:12)."Шануй Господа з маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх" (Прит. 3:9). "Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці" (Мал. 3:10).
Десятина, про яку мовиться в Біблії, торкається нашого обов'язку давати десяту частину наших прибутків, чи то грошей, чи інших плодів нашої праці. Багатьом це здається завеликим тягарем давати Богові десятину через церкву. Вигадуються різні викрути на виправдання чому вони не повинні платити десятину. Вони намагаються всякими способами обійти цей обов'язок.
Бог каже: "Моє срібло і Моє золото" (Огія 2:8). "Належить Мені вся лісова звірина та худоба їх тисяч гір" (Псал. 50.10). Якщо так, то чому ж Бог вимагає десяту частину нашого? Дійсно ж, Бог є багатий: "Господня земля, і все що на ній" (Пса. 24:1), але не забуваймо, що Він є Бог, Монарх вселенної! Тому, що Він є Монархом, Він сподівається на нашу любов, пошану, послух і присвяту.
Десятина, це щось більше, ніж фінансова система, яка вимагає від нас платити небесний податок. Вона включає в себе принципи любові, віри, присвяти і слухняності Богові. Хто платить десятину, той доказує своє внутрішнє ставлення до. Бога, свою готовність прийняти Божу волю. Він доказує, що ставить Господа на першому місці у своєму житті. Десятина є практичним способом, за допомогою якого можна показати наш зв'язок з Господом, нашу любов (слухняність).
Десята частина нашого прибутку належить Богові. "Всяка десятина з землі, а насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа". (Лев. 27:30).
Коли ж десятина була встановлена?
Часто чуємо спробу виправдатися: десятина, мовляв, була для часів Мойсея в СтаромуЗаповіті; це не для нас сьогодні, бож ми не під Законом.
Фактично, давати десятину було встановлено багато років перед Мойсеєм. Старозавітний закон лише включив у свій зміст те, що практикувалося багато років перед тим.
П'ятсот років перед Заповітом патріарх Іаків обіцяв платити Богові десятину. "І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини, дам десятину Тобі" (Бут. 28:22),
Сімсот років перед Мойсеєм Авраам платив десятину Мелхиседекові, первосвященику Всевишнього Бога. "І Авраам дав йому десятину зо всього" (Бут. 14:20). Апостол Павло згадує з тієї нагоди в Євреїв 7:1-9, і пояснює, що Авраам,,праобразом віруючих, платив десятину Мелхиседекові, котрий є праобразом Христа.
Археологічні знахідки доказують, що погани, котрі жили перед часами Авраама, платили десятину своїм богам. Звідкіля ж цей звичай? Напевно, це було передано їм від предків, ще з часів Адамових. ^
Зверніть увагу на принцип десятини в Едемському саду, ще перед жертовними часами. Бог поселив Адама і Єву в Раю, і дав їм владу над усім, крім одного дерева. Бог сказав їм: "Але з дерева знання добра і зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш" (Бут. 2:17).
Бог застеріг для Себе це дерево. Адамовим обов'язком було шанувати Боже слово, бути слухняним не торкатися того дерева. Це дерево було там, щоб нагадувати Адамові яке місце він займає в Божому плані, і що все, що Адам мав, прийшло від Бога. Дерево було для випробування людини.
Адам і Єва, поки були послушні, виявляли свою любов і пошану Богові, доти були веселі й задоволені. Але Рай розвіявся перед ними, коли вони відважилися взяти те, що належало Богові.
Це дерево в Раю було для Адама тим, чим є десятина для нас сьогодні.
Що показує біблійна десятина?
Десятина може показати духовний стан людини. Коли Ізраїль був у спільності з Богом, люди з радістю приносили свою десятину, але коли вони стали невірними й неслухняними, то перестали давати десятину Господу (2 Хрон. 31:1-12). Десятина виявляє глибину нашоїлюбові, лояльності і присвячення Богу.
Давання десятини Богові пов'язане з нашою любов'ю до Нього. Проте треба пильнуватися, щоб наше давання десятини не стало механічним, щоб не було воно з несправедливою метою. Ісус застерігав, коли сказав фарисеям: "Ви даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати" (Мат. 23:23).
Тими словами Ісус підтверджує, що треба платити десятину, але Він домагався щоб виконувати її правильно. Може статися й таке, що десятину платитиме невіруючий (для якоїсь користі, яку має отримати), але це зовсім не значить, щоб віруючий, котрий заявляє про свою любов до Господа, здержувався зі своєю десятиною.
Десятина є засобом випробування нашої любові й слухняності. "Хто заповіді Мої має та їх дотримується, той любить Мене" (Іоана 14:21).
Десятина є Божим планом, щоб помогти віруючим підтримувати духовну діяльність на землі. "Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі" (Мал. 3:10). Через систематичне і пропорційне жертвування з боку людей Божих, існує можливість проповідувати по цілому світу Божу Євангелію. Ми є співробітниками з Господом (2 Кор. 6:1).
Десятина підтримує Божу працю і Його працівників. Коли від Ізраїля вимагалося десятини для утримання їхньої діяльності, то наскільки більше віруючі в Христа повинні додержуватися тієї, Богом даної, системи для підтримки Євангелізації цілого світу? "Ідіть по цілому світу та всякому створінню Євангеліє проповідуйте!" (Марка 16:15).
Брак грошових засобів одна з найбільших перешкод у прогресі церковної праці. Без грошей не можна побудувати молитовні доми, а в збудованих бракує устаткування. Без грошей місіонери стають перед труднощами, в них нема засобів на ведення місійної праці серед невірних.
Коли ми не платимо десятину, то обманюємо самі себе і втрачаємо благословення, яке Бог обіцяв тим, котрі платять. Ми самі собі завдаємо шкоду, коли стримуємо від Бога те, що належиться Йому. "Хто знає як чинити добро, та не чинить, той має гріх" (Яків 4:17).
Цей "гріх" є гріхом зажерливості. "Хіба ви не знаєте, що неправедні не успадкують Божого Царства... ні злодії, ні зажерливі?" (1 Кор. 6:9,10). Замість благословення, яке обіцяне тим, що платять десятину, неслухняних чекає прокляття. Ми самі собі напрошуємо біду, коли беремо собі те, що належиться Богу (як і сталося з Адамом).
Ісус учив Своїх учнів: "Віддайте Богу Боже", а коли ми цього не зробимо то, з другого боку, стрінемося з пересторогою: "Прокляттям ви прокляті". Ці слова дуже тяжкі, проте вони не від людини походять, а від самого Бога.
Ми добра собі не зробимо, коли стримуватимемо десятину, що для Господа. Пророк Огія каже: "А тепер отак промовляє Господь Саваоф: 3верніть ваше серце до ваших доріг! Багато ви сієте, та збираєте мало, їсте, та не насичуєтеся, п'єте та не напиваєтеся, заробляєте для дірявого гаманця" (1:5,6). Соломон учив свого сина: "Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає надміру, а тільки бідніє" (Прит. 11:24).
Те, що ми з Божого собі затримаємо, буде витрачене на пекучі несподіванки. Фактично бо, ми не поправимо свого матеріального стану, а навпаки опинимося в гіршому положенні. Нам вічно буде здаватися, що нам бракує.
Стримувати десятину означає перешкоду для Божої праці, щодо якої маємо обов'язок виконувати. Церква не може виконувати своїх обов'язків, коли її члени стримуються від сплати десятини, вона не може провадити духовної праці. Остерігаймося того духа, що обійняв Ананія і Сапфіру. Вони бо "Привласнили частину" (Дії 5:2), не дали Богу Боже.
Коли Неемія повернувся з Вавілону до Єрусалиму, щоб відбудувати розвалені стіни міста й побудувати Господній храм, він застав там велике безладдя і розчарування між людьми і священиками. Опісля він написав про це: "І довідався я, що левитські частки не давалися, а вони повтікали кожен на своє поле, ті левити та співаки, що робили свою працю. І докоряв я заступникам та сказав: Чого залишений дім Божий? І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місцях. І вся Юдея приносила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбниць" (Неемії 13:10-12).
Давання десятини приносить благословення
Коли ми слухняні Богу, то можемо сподіватися Його благословення на ціле наше єство (тіло, душу й духа). Бог обіцяв "Небесних отворів вам ... відчиню... виллю вам благословення аж надмір" (Мал. 3:10).
Людина, котра знає, що виконує Божу волю, відчуває велику радість і вдоволення. Ісус сказав: "Це я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!" (Івана 15:11).
Часто чуємо виправдовування від тих, що не платять десятину: Я не даю десятину, бо в мене нехватає грошей, то як же мені жити з поменшеною сумою, коли б я платив десятину?
Те, що робить Бог, є якимось чудом, Він бо дає нам розум і здібність розпоряджатися тим, що лишається від десятини, тобто 9/10 нашого прибутку, так, що всі наші потреби заспокоюються без непотрібних втрат. Бог має спосіб, за допомогою якого побільшує й примножує наш матеріальний стан. Вдова в Сарепті разом з сином ждала вже смерті від голоду, в неї залишилося тільки трошки борошна й оливи. Вона мала спекти малу паляничку, щоб поживитися, а потім як вже не буде нічого, то вони й вмруть. Але Бог послав пророка Іллю, щоб сказати їй: "Не бійсяі Піди зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш лотім. Бо так сказав Господь Бог Ізраілів: дзбанок муки не скінчиться, І не забракне в горняті олії аж до дня, як Бог дасть дощу на поверхню землі. І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім у всі дні; дзбанок муки не скінчився, і не забракло олії за словом Господа, що говорив через Іллю" (1 Цар. 17:12-16). Бог мусить бути першим у всьому.
Євреї, визнаючи божественний принцип, мали приказку:”Плати десятину будеш багатий!” Розуміється, що ми не повинні давати тому, щоб стати матеріально багатим. Навпаки, ми маємо давати тому, що любимо Бога.
Куди приносити десятину?
"Принесіть же всю десятину до дому скарбниці" (Мал. 3:10). Скарбницею є церква, молитовний дім, де сходяться віруючі, щоб отримати духовну поживу. "Бо тільки на місці, яке вибере Господь, Бог ваш... на місці перебування Його... принесете туди свої цілопалення, і свої жертви, І свої десятини" (Пов. Зак. 12:5,6).
Апостол Павло навчав Першу Церкву: "А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив..., а першого дня в тижні нехай кожен з вас відкладає собі та збирає, згідно з тим,як ведеться йому" (1 Кор. 16:1,2).
Церква є скпадовищем, коморою, з якої можна роздавати поміч кому вона потрібна. Та поміч може здійснюватися через крайові або закордонні місії, або ж використовуватися на місцеві потреби церкви.
"Приноси", пожертвування.
„Приноси", себто жертва, є даванням понад десятину. Десятина не наша, вона Божа. Отож, як даємо її, то ми ще нічого не даємо зі свого. Але коли даємо більше десятини, то це є добровільна жертва, дарунок. Бережімося, щоб наші жертви не підтримували того, що не приносить слави Богові.
Богом встановлена десятина є дуже успішною системою для підтримування церковної праці і щодо способу господарювання фінансами людьми, котрі платять десятину. Ті, котрі відважно платять, свідкують про ефективність тієї системи.
Відомо з досвіду віруючих, що копи вони не заплатять Богу десятину, то ту суму витратять на щось інше, а коли дамо Богу, то отримаємо благословення. Коли ж ми стримаємося від десятини, то сума, яка належалася Йому, або й більше, і,так витече з нашої кишені. '
Ми повинні думати не тільки про гроші, але й як бути добрими управителями часу, талантів тощо. Ми ніколи-- не втратимо, якщо присвятимо їх Богові. "Давайте і дадуть вам: мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам" (Луки 6:38).
Апостол Павло хвалить віруючих в Македонії за їхню щедрість до Божого діла, підкреслюючи одночасно причину їхнього щедрого духа. Він сказав про них: "Віддали себе найперше Господеві" (2 Кор.8:5). Перш за все наш зв'язок з Господом мусить бути тісний, близький.
"Шануй Господа із маєтку свого, із початку всіх плодів своїх, і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатися вином молодим" (Прит. 3:9,10).
"ВИПРОБУЙТЕ МЕНЕ, ПРОМОВЛЯЄ ГОСПОДЬ. (Мал.3:10)
|
