Сьогодні: Четвер, 2018-01-18, 00:46
               ФІЛАДЕЛЬФІЯ
ЦЕРКВА ХРИСТИЯН ВІРИ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ
Головна| Теми ДГ, свідоцтва, статті | Реєстрація | ВхідВітаємо Вас! Ви наш Гість | RSS
Меню сайту
Категорії каталога
Спасіння [1]
Водне хрещення [1]
Причастя [1]
Церква [1]
Вірність [1]
Десятина [1]
Поклоніння [1]
Домашні групи [1]
Головна » Статті » Основи християнства » Спасіння

ЩО ТАКЕ СПАСІННЯ

           Наша сім'я вже ніколи не була такою, як перед переживанням, якого ми зазнали 1927 року. Це сталося тоді, коли мою маму запросили на богослужіння, під час якого проповідувалося Святе Євангеліє. Тоді вона вперше була на такому зібранні і щось надзвичайне сталося там з нею.
Коли ми повернулися додому, мама з великою радістю сказала до батька:   „Кириле, сьогодні ввечері я стала спасенною".
Батько здивувався: „Спасенна? Від чого? Хто тебе спас? Що це за спасіння?"
Сьогодні є багато таких, котрі питають, котрі розмірковують про спасіння. Де, як можна його отримати? Дякувати Богові, тато мій після того пам'ятного вечора зрозумів що таке „спасіння", він сам став спасенним.

Бог сотворив чоловіка завершеним.
 
Біблія відкриває нам, що Бог сотворив Адама і Єву завершеними, досконалими, тобто без гріха.  Вони були найкращими зі всього Божого сотворіння. і не дивно, бож чоловік був сотворений на "образ" Божий (Бут. 1:26).
Бог сотворив його живою істотою, з душею, коли вдихнув в ніздрі (Бут. 2:7). Псалмоспівець Давид співав Богові про чоловіка: "Учинив Ти його мало меншим від Бога" (8:5,6). О, який чудовий мусів бути Адам! А Єва, сотворена з Адамового тіла, також мусіла бути вельми гарна (Бут. 2:18-22).
Біблія каже, що вони були сотворені на „образ" і „подобу" Бога. Яка ж ця подібність? Який цей образ? Без сумніву ми можемо сказати, що Бог, сотворивши Адама, наділив його високою інтелігентністю, досконалою волею, творчістю, святістю. Адам був сотворений як вічна істота.
Адам був сотворений на подобіє Бога тому, шоб Бог міг спілкуватися з ним, відноситися до нього, як до Своєї Дитини.
Спочатку існувала спільність між Богом і Адамом;Бог приходив до чоловіка, "коли повіяв денний холодок у раю" (Бут. 3:8).
Бог помістив Адама і Єву в накращій частині світу, в Едемському саду (Бут. 2:8,9).   На Адама була покладена відповідальність за догляд над раєм (Бут. 2:15), надавати ймення всім тваринам, виконували інші обов'язки (Бут. 2:19,20).
Адам і його жінка були задоволені, веселі аж до часу, коли сатана прийшов до них і підбурив їх, що, неначе, Бог не сказав їм всієї правди (Бут. 3:1,4,5). Він хитро натякнув, що Бог приховав щось від них, бо не хотів, щоб вони знали Його тайну.
Бог надав Адамові повну владу над усім в раю, крім одного дерева. "Із кожного дерева в раю  ти можеш їсти. Але з дерева знання добра і зла  не їж від нього, бо в день їди твоєї - від нього напевно вмреш" (Бут. 2:16,17). Бог дав Адамові знати, що це дерево Боже, щоб він не торкався його, бо, коли не послухає, то Адама наздожене  смерть.
Спочатку це дерево не привертало ніякої уваги з боку Адама і Єви, вони не мали з ним жодних проблем. Аж поки сатана (диявол) збудив сумнів в думках Єви: „Що ж Бог мав на думці, коли сказав: напевно вмреш. Що означає: помреш? До того часу Адам і Єва не зустрічалися зі смертю, ймовірно вони не знали що таке смерть. Ймовірно вони не знали різниці між „добром" і „злом” (Бут. 2:17).  Мабуть саме ця різниця зацікавила їх.
Адам знав „добро", але що таке „зло"? Ось за таких умов диявол почав свою працю над людиною, щоб посіяти зерно сумніву в її серці. „Помреш?"- спитав диявол,  „чи Бог це сказав? Мабуть, Він не хоче, щоб ви знали Його тайну. Як же такі прекрасні плоди можуть бути шкідливими? Спробуй хоч один. Коли покуштуєш, то й знатимеш, які тебе чекають нові переживання. Твої очі відкриються, ти знатимеш такі тайни, яких ти ще ніколи не знала; ось тільки попробуй!".
Так диявол звів Єву, а потім також упав Адам.
О, якою страшною виявилася правда! Адам зовсім і не думав, що його непослух і спротив Божому повелінню приведуть до такого смутку, баламутства, сорому, слабості. А найгіршим було для них  пережити відлучення від свого щедрого Сотворителя. О, яка страшна й велика втрата! Це була духовна смерть, про котру Бог їм говорив, Він бо не хотів, щоб вони її зазнали

Адам не був спокушений
 
Про цю історію ми знаходимо цікаве місце в 1 Тимофія 2:14, де апостол Павло каже: "Адам не був спокушений". В 2 Коринтян 11:3 читаємо, що "змій спокусив був Єву лукавством своїм". Єву спокусив диявол, а не Адама. Але ж, якщо Адам не був спокушений, то чому ж він з'їв заборонений плід?
Коли Єва з'їла заборонений плід, то певно, на її тілі раптово сталися зміни. Гріх спричиняє раптову зміну. Гріх нищить, вбиває. "Вчинений гріх породжує смерть" (Яків 1:15). "Заплата за гріх  смерть" (Рим. 6:23).
Певним є, що слава Божа, яка покривала Адама і Єву, тепер зникла. Святого світла, яке сіяло попередньо, вже немає, воно зникло. Замість захоплюючої радості і спокою, тепер в очах Єви страх. Вона вже не та сама.
Адам це побачив. Він зразу дізнався, що та зміна сталася, коли Єва взяла плід з забороненого дерева. Він дізнався, що вона згрішила. Йому стало ясно, що між ними тепер появилася прірва, вони надалі не могтимуть тішитися своєю спільнотою, як дотепер, в ній „смерть" вже почала свою роботу.
Але Адам любив Єву. Він знав, що надії надалі бути з нею примушують його якимось чином стати таким, як і вона. Для нього залишився тільки один спосіб, щоб цього досягнути: взяти плід із забороненого дерева.
Адам добре це обміркував і таки вирішив, що візьме плід, хоч це буде проти Божої волі. Він так і зробив.
Коли Адам з'їв заборонений плід, він також зразу ж пізнав різницю між „добром", яке тепер втратив, і „злом", яке тепер здобув. О, яка велика втрата! Проте вже запізно; він згрішив проти Бога. Вже не можна вернутися до добра, яке втратив.
Здається, що Адам і Єва, після того, що вони зробили, враз запитали себе: „Ой, що ж ми зробили? Нащо ж ми послухали змія-диявола? Він же обманув нас, намовив нас, і тепер ми втратили добро!”
Вони навіть і тоді вповні не зрозуміли, скільки шкоди вони принесли цілому світу своїм гріхом. "Через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть до всіх людей через те, що всі згрішили"   (Рим. 5:12). "Знаємо, що все сотворіння разом зітхає й разом мучиться аж досі" (Рим. 8:22).

Спільність з Богом  розірвана

Перед вечором, як звичайно, Бог прийшов до Адама і Єви, але вони заховалися, їх не було у звичайному місці (Бут. 3:8).
"Адаме, де ти?"  спитав Бог.
"Я тут, Господи, за цим деревом".
"Чого ж ти ховаєшся? Ти ж цього ніколи не робив".Адам відповів: "Господи, ми зауважили, що ми голі, ми соромимося так вийти до Тебе".
"Як же ви дізналися, що ви голі? Чи ви з'їли плід  з того дерева, з котрого Я вам заборонив їсти?"
Адамові стало ясно, що це любе спілкування, яке він і Єва мали з Богом, зникло. Від того часу все буде інакше, все буде гірше.

Прокляття: "смерть"

В розмові з грішною парою, Бог привів їх до того, що вони призналися до свого гріха. Фактично ж, Бог вже знав, бож бачив їх увесь час, але вони про це не знали. "Господні очі ходять по всій землі" (Зах. 4:10).
Шукаючи виправдання, Адам звинувачував Єву. Єва нарікала на змія, що її спокусив.  А змій (диявол) не обвинувачував нікого, бо він звершив те, до чого прямував: до падіння Адама і Єви, а через них і всього світу.
Адам і Єва сильно провинилися перед Богом. Не було їм виправдання  не послухали пересторог Бога. Єву спокусив змій, але Адам, досконало розуміючи, теж вирішив піти проти Божої заповіді.
Всемогутній Бог є Богом любові, але й Він є Богом справедливості. "Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правду?" (Бут. 18:25).   Чоловік згрішив, і тепер мусить заплатити ціну своєї провини. Відтак Бог справедливості кинув прокляття на змія, опісля покарав Єву, а на кінець і Адама (Бут. 3:14-19).
Повне значення того прокляття зразу не було знане Адамові, але незабаром цей суд торкнувся всього світу. Земля й рослини, тварини і птахи, і навіть риба в морі мусіли страждати. Весь світ, до сьогоднішнього дня, стогне під тим тягарем. "Все створіння разом зітхає й разом мучиться досі" (Рим. 8:22). Від того часу все на землі почало вмирати, з того часу, коли Бог висловив засуд на людину.
Замість приємної відповідальності  бути управителем Раю  Адам після гріха мусів боротися з багатьма противенствами життя. Раніше він був сувереном над усім, що живе на землі, а тепер він мусить боротися за своє життя, боронячись перед нападами жорстоких звірів. Раніше земля, на якій він жив, була родюча, соковита, а тепер стала твердою, на ній почало рости всяке зілля, будяки, які нищили урожай.

Людина пропала навіки, хіба що...

Бог вигнав Адама і Єву з Едемського саду (Бут. 3:22-24), і поставив ангела-Херувима з вогняним мечем перед входом до нього, щоб стеріг дорогу до Дерева життя. Гріх відділив перших людей  Адама і Єву  від Божого щедрого добробуту, яким вони користувалися досі. О, який хаос запанував у їхніх душах! Що ж тепер робити?
В центрі суду Божого появляється благодать. Послухаймо, що ж сказав Бог, проклинаючи змія (диявола): "Насіння її ... зітре твою голову..." (Бут. 3:15). Це „насіння", роджене від Пречистої Діви, є ісусХристос, Син Божий, що знищить Сатану!

Бог допоможе

Коли чоловік згрішив проти свого Сотворитепя, Бог не перестав любити його. Він обіцяв послати Спаситвля, котрого назвав „Насіння Жінки". Це дуже цікаво, бо ж, звичайно, говориться про насіння чоловіка. Але, це „Насіння" вказувало на Ісуса Христа, народженого від Діви Марії, котра сказала ангелові: "Мужа не знала" (Луки 1:34). Це „Насіння" було посаджене в її утробі  Духом Святим (Мат. 1:20).
Бог обіцяв врятувати, відкупити, відновити людину й привести її до спільності з Собою. Це Він зробив через „Насіння Жінки". Він теж називається „Месія" і „Агнець Божий" (Івана 1:36,41).
Божа любов. Його справедливість і благодать стають на допомогу. Але як же ті характерні Божі якості зможуть миритися в допомозі для грішного чоловіка? Божа любов жаліє чоловіка і не хоче його карати. Божа справедливість вимагає, щоб гріх був покараний.  Божа благодать хоче простити грішному й навернути його до Себе. Як же ж можна спасти чоловіка, щоб і Сам Бог був Собі вірним?
Мудрий Творець виробив план! Він сповнив всі Свої вимоги й проклав дорогу до спасіння. Це ясно викладено в Івана 3:16:"Так бо Бог полюбив світ (Його любов), що дав Свого Сина Єдинородного (Його справедливість), щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, а мав життя вічне (Його благодать)".
Прекрасний символ Божої благодаті появився, коли "Зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкіряну  і зодягнув їх" (Бут. 3:21).
Певно, щось мусіло вмерти, щоб зробити „одежу шкіряну" для цієї грішної пари.Можна здогадуватися, що це було ягня, праобраз Правдивого Агнця Божого, Котрий був назначений умерти за весь світ (Івана 1:29). Коли Бог зодягнув їх, Він тим подав їм теплоту, прикрив їхню соромну наготу, дав їм віру й надію сподіватися на прихід Спасителя.


Старозавітні жертви вказували на Агнця Божого.

У старому Заповіті Святої Біблії, від Адама до патріархів, і далі в історії Ізраїля, криваві жертви вказували грішникам, щоб не легковажили своїми гріхами. "Заплата за гріх  смерть" (Рим. 6:23). "Душа, що грішить,  вона помре" (Єзек. 18:4).
Цього символу дотримувалися Авраам, патріархи і священики Ізраїля, коли жертвували худобу в наметі або в храмі. Бог сказав: "Без пролиття крові немає відпущення" (Євр. 9:22).
Біблія ясно каже, що "Неможливе, щоб кров биків та козлів знімала гріхи!" (Євр. 10:4). Проте ті криваві жертви були яскравою наукою для Ізраїля й для нас, що грішник мусить отримати кару, хіба що хтось інший (наприклад ягня) заступиться за нього й прийме на себе кару.
Ті жертви вказували на Правдивого Агнця Божого, що вмер за нас. Ісус заступився за нас й прийняв за нас кару. "І не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов де святині один раз та набув вічне викуплення" (Євр. 9:12-14). "Тому-то Закон був нашим учителем, щоб привести нас до Христа, щоб виправдатися нам вірою" (Гал. 3:24).
Лише віра в Ісуса Христа та в Його жертву на голгофському хресті спасе нас. "Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!" (Гал. 3:26),

Божа велика любов

Господь "довготерпеливий", бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття" (2 Пет. 3:9). Бог так нас полюбив, що післав Свого Єдиного Сина, щоб врятував нас, знаючи, що це означатиме Його смерть.
Ісус прийшов у цей світ, як „Насіння Жінки", щоб розбити голову Змія (Бут. 3:15). Він став „Агнецем Божим", коли вмер на хресті за людські гріхи (Івана 1:29; 10:11). Він прийшов з тією метою, щоб умерти за нас. Він сказав: "І як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну" (Івана 12:32). "Власне життя Я за вівці кладу" (Івана 10:15). "Я на те народився, І на те прийшов у світ" (Івана 18:37).
Ісус, Син Божий прийшов. Він жив між нами. Вїн сказав нам хто Він є й чому прийшов. Він пішов на розп'яття, пролив Свою кров і вмер.
Він не був покараний за свій гріх, ні  зовсім ні! На Ньому не було ніяких провин. Суддя Пилат сказав: "Не знаходжу я в Ньому провини ніякої" (Івана 18:38). Ісус смертю Своєю заплатив ціну нашого відкуплення. "Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він був мучений,  кара на Ньому була за наш мир... Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошилися кожен на власну дорогу,  і на Нього Господь поклав гріхи всіх нас" (Ісаї 53:5,6).
"Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбим нас, і післав Свого Сина вблаганням за наші гріхи" (1 Івана 4:10). "Знайте, що не тлінним сріблом, ані золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного І чистого Ягняти" (1 Пет. 1:18,19).

Бог дотримує Свого Слова

Ісус провістив, що Він "буде вбитий", але третього дня Він воскресне" (Марка 8:31). Це сталося! Він переміг смерть і воскрес із мертвих, В Нього тепер ключі від смерті і пекла (Об'яв. 1:18). Його влада необмежена: "Дана Мені всяка влада на небі й на землі" (Мат. 28:18).
Після Свого воскресіння Він появився Своїм апостолам та іншим учням, доказуючи Свою силу і авторитет (1 Кор. 15:4-8). Сорок днів після розп'яття Він вознісся на небо перед Своїми учнями. "Як дивилися вони, Він угору возноситися став, і хмара забрала Його з-перед їхніх очей" (Дії 1:9).Перед вознесінням Він повелів, щоб чекали в Єрусалимі,"аж поки зодягнетеся силою з висоти... ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, І Моїми ви свідками будете" (Луки 24:49; Дії 1:8).
Так Він обіцяв. Він дотримав Своєї обітниці в день П'ятидесятниці (Дії 2:1-4), але є ще одна обітниця, щодо якої можемо сподіватися дотримання її. Ісус обіцяв учням: "Іду приготовити місце для вас. А коли відійду і приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я  були й ви" (Івана14:2,3).
Ангели з'явилися і підтвердили Христові слова, як учні дивилися на вознесіння Христа. Вони сказали їм: "ГалілейськІ мужі, чого стоїте й дивитеся на небо? Той Ісус вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!" (Дії 1:11).
Ісус вернеться до Своєї Церкви. Ознаки про Його прихід появляються всюди, по цілому світу. Незабаром Він виконає Свою обітницю, Він вернеться по Своїх. "Знайте час, що пора нам уже пробудитися від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми увірували" (Рим. 13:11).

Дух Святий схиляє погиблих до Христа

Ісус ясно сказав, що метою Його приходу було спасіння погиблих. До Своїх учнів Він сказав: "Я зроблю вас ловцями людей!" (Мат. 4:19). "Будете Моїми свідками" (Дії 1:8). Він їм сказав: "Ідіть... проповідуйте... навчайте... хрестіть... робіть учнів зо всіх народів."
Дух Святий, працюючи через Христових учнів, оживить Євангеліє для тих, хто знаходиться в духовній темряві. Слово Боже стане їм „Світлом" і запровадить їх до Спасителя Ісуса Христа.
Це Дух Сятий, що розкриває серце і совість грішника, щоб зрозумів своє небезпечне положення, пробуджує його якнайскорше вернутися до Христа з покаянням.
Це Дух Святий, що дає  грішникові, що покаявся,- віру, щоб зміг увірувати, що Христос спас його від гріха і від вічної загибелі.
Сам Дух Святий засвідкує покаяним, що їхня молитва вислухана й що вони прийняті Господом. "Того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть" (Івана 6:37). "Сам цей Дух свідчить разом Із духом нашим, що ми діти Божі" (Рим.8:16). Бог дає новонаверненим знати, що вони тепер Його діти, що вони Ним прийняті й належать до Нього. "Що ми перебуваємо в Ньому, а Він в нас, пізнаємо це тим, що Він дав нам від Духа Свого" (1 Івана 4:13).

Старе позаду - нове запанувало

Надзвичайна зміна постає у покаяного, коли він прийме Ісуса Христа й примириться з Богом. Зверніть увагу на це біблійне речення: "...був мертвий - і ожив, був пропав - і знайшовся!" (Луки 15:32). "Народ, що в темряві сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло" (Мат.4:16).
"Хіба ви не знаєте, що неправедні не успадкують Божого Царства?,... ні розпусники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні брехуни, ні хижаки... І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа і Духом нашого Бога"    (1Кор.6:9-11).
"Тому-то; копи хто в ХристІ, той створіння нове,  старе минуло, ото сталося нове!" (2 Кор. 5:17).

Треба рости в благодаті

Той, хто "народжений з гори:" (Івана 3:3) - не повинен залишити себе а стані духовного немовляти або дитинства. Бог бо сподівається на духовний зріст і духовний розвиток в нашому житті "Щоб зростали в благодаті і пізнанні Господа нашого  і Спасителя Ісуса Христа" (1 Пет. 3:18).
Апостол Павло жалів, що зустрівся з такими, що виявилися духовними немовлятами, хоч повинні були вже бути дорослими. Він сказав, що мусів їх ще годувати „молоком", хоч повинні вже їсти „тверду їжу" (1 Кор. 3:1-3; Євр. 5:12-14).
Духовний розвиток і дорослість є частиною нашого спасіння. Бог сподівається що ми будемо рости, що ми не будемо триматися дитячого характеру. Апостол Павло радить віруючим: "Зі страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. Бо то Бог викликає в вас і хотіння і дію за доброю волею Своєю. Робіть усе без нарікання та сумніву, щоб були ви бездоганні та щирі невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте як світла у світі, додержуючи слова життя" (Фил. 2:12-16).  Щоб рости в Господі, це дуже важлива справа, ми повинні взятися за це з великою увагою і дбанням. Ми мусимо виростати в Господі  Він нам поможе.
Треба познайомитися з Божим Словом.   Це можна досягнути через щоденне читання Біблії, уважним слуханням науки пастора (пресвітера).   Також обов'язково треба прислуховуватися до голосу Божого, котрий промовляє до нас через Духа Святого. Ісус сказав: "Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідом вони йдуть" (Івана 10:27). "Хто має вухо, хай чує що Дух промовляє..." (Об'яв. 2:7).
Віруючі повинні зробити тверду постанову, що вони будуть виконувати волю Божу. "Не моя, а Твоя нехай станеться воля" (Луки 22:42). "Шукайте ж, найперше Царства Божого й правди Його,  а все це вам додасться"           (Мат. 6:33).
Намагаймося краще розвивати й утверджувати побожність у нашому житті. "Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі" (Кол. 3:2), "Не любіть світу, ані того, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва,  це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває" (1 Івана 2:15-17).

Вічне спасіння
 
Як Бог сотворив людину на Свій образ (Бут. 1:26), Він вдихнув у ніздрі її (2:7), і стала людина „живою душею". Адам від того часу став вічною істотою. Відтак, коли він згрішив, він отримав вічну кару. Йому нічого не могло помогти, як тільки вічне спасіння.
Це Бог звершив. Спасіння, яке Він приготовив для нас,  вічне. "... Хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне" (Івана 3:16). "...Заберу вас до Себе, щоб де Я  були й ви" (Івана 14:3). "... І так завжди будемо з Господом" (1 Сол. 4:17).
Спасіння, яке Ісус Христос дарує віруючим, повністю включає все те, що Адам втратив через свій гріх,  та й більше.
Можливо, що Адам подумав собі, що, коли він візьме плід із забороненого дерева, то він стане подібним до Єви, а тоді вони разом якимось чином повернуться до того стану, з якого впали. Однак ні, цього не сталося.
Сьогодні світ пропонує таку „гуманістичну" філософію: кожна людина є спасителем для себе самої, треба лише виробити своє положення і відношення до себе. Проте ця наука не дає ніякої розв'язки, навпаки  вона веде до руїни, до упадку. Людина ось вже багато  років намагається добитися до Раю, проте й досі це не вдається їй. Навпаки, всі ці старання ще глибше просувають її в пекло. "Тому-то шеол (пекло) поширив пожадливість свою" (Ісаї 5:14).
Тільки один Христос може спасти від гріха й вічного суду. Лише Він може дарувати нове, цілковито задовольняюче вічне життя. "Нема ні в кому іншому спасіння. Бо під небом нема іншого ймення, даного людям, яким би ми мали спастися" (Дії 4:12). "Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя" (1 Івана 5:12).
Спасіння, яке Христос дарує, справді робить людину „новим сотворінням", воно позитивно торкається цілого єства особи  тіла, душі й духа. Воно гоїть і збагачує її фізичні, емоційні та розумові ділянки. Боже спасіння забезпечує все, що торкається вчорашнього, нинішнього і майбутнього. Воно - вічне. Апостол Павло каже: "...страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас” (Рим. 8:18).

Молитва тих, хто бажає покаятися:

 
Категорія: Спасіння | Додав: petro7 (2009-02-25)
Переглядів: 1030 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту

Статистика

Останні додані відеоматеріали:

Між минулим та мабутнім

  • Перегляди:
  • Всього коментарів: 0
  • Рейтинг: 0.0

Ярослав Малько

  • Перегляди:
  • Всього коментарів: 0
  • Рейтинг: 0.0
00:17:13

Быть избранным Богом

  • Перегляди:
  • Всього коментарів: 0
  • Рейтинг: 0.0
01:02:46

Олександр Медведєв

  • Перегляди:
  • Всього коментарів: 0
  • Рейтинг: 0.0



Copyright MyCorp © 2018 Хостинг від uCoz
ТОП РЕЙТИНГ - ПРОСТОР.ru changemoney.me Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ Получить свой бесплатный сайт в UcoZ Обмен Webmoney